Історія створення музею

Уперше ідея створення в Україні музею, присвяченого цивільним жертвам війни, своєрідного центру для міжнародних зустрічей і території для спілкування між представниками різних поколінь, виникла у літнього художника Кролевецької ткацької фабрики Івана Дударя та німецького соціального педагога з Лібенау Мартіна Ґузе. Іван Дудар розшукував документальне підтвердження своєї примусової праці на нацистському пороховому заводі фірми «Айбіа» поблизу сіл Штаєрберг та Лібенау в окрузі Нінбург. На початку 2000-х рр. Іван Петрович написав до бургомістрів цих сіл у Нижній Саксонії. Мартін Ґузе хотів дослідити історію цього військового підприємства, яке працювало біля його рідного села аж до початку 1990-х років. Їх дружба і щира віра в те, що спільне вивчення трагічного минулого допомагає будувати спільне майбутнє, об’єднала багатьох небайдужих людей в Україні та Німеччині, які довели справу створення першого в Україні такого роду меморіально-освітнього комплексу до успішного завершення.

Упродовж 2005–2011 рр. Документаційний центр дослідження історії порохового заводу Лібенау під керівництвом Мартіна Ґузе проводив інтенсивний пошук свідків та документів в  архівах Фрайбурга, Бад-Арользена, Берліна, Києва та Сум. У цей же час молодь з України та Німеччини зустрічалась з колишніми примусовими робітниками, записували інтерв’ю, обмінювались історією власних родин. Тричі німецькі друзі відвідали Кролевець, у 2007 р. вони вперше побували у Шостці. Постійним партнером у роботі Документаційного центру виступав УНФ «Взаєморозуміння і примирення» під керівництвом Ігоря Лушнікова (з 2008 р. – МГО «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність»). За цей час вдалося зібрати багато цінного історичного матеріалу про мешканців Шостки, Івота, Ображіївки, Воронежа, які примусово працювали на пороховому заводі в Лібенау. У 2009 р. краєзнавець Федір Яковенко підготував книжку «Депортація до м. Лібенау і Штайєрберга. Червень 1942», де оприлюднив частину віднайдених документів.

Після попередніх зустрічей у 2012 р. міський голова Шостки Микола Нога підтримав ідею розмістити у місцевому Краєзнавчому музеї зібрані Мартіном Ґузе матеріали. Для підготовки експозиції створили робочу групу, до якої увійшли співробітники Краєзнавчого музею, відділу архітектури і містобудування Шостки, а також долучилися Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» та Інститут історії України НАНУ. У пошуку і підборі матеріалів допомогли і місцеві краєзнавці-ентузіасти, зокрема Олександра Плодиста. У квітні 2013 р. перший варіант майбутньої експозиції був презентований німецьким партнерам. Пропонувалося розказати загальну історію використання праці українських робітників в нацистській Німеччині (а не лише на заводі в Лібенау) через призму біографій жителів міста Шостки та району. Після того, як до робочої групи приєднався народний художник України Анатолій Гайдамака, проект отримав новий імпульс – створення окремого музею. Робоча група зупинила свій вибір на колишній будівлі відділу кадрів, парткому і профкому виробничого об’єднання «Свема», поруч з якою знаходиться поховання жертв нацизму, переважно євреїв та радянського активу.

Записані біографічні інтерв’ю з колишніми остарбайтерами показали, що ці люди зазнавали переслідування не лише з боку нацистської Німеччини. Це спонукало авторів значно розширити тематичні горизонти майбутньої експозиції, збирати матеріал про сталінські репресії, маловідомі події нацистської окупації, повоєнні долі колишніх остарбайтерів та військовополонених. До пошуку експонатів для нового музею активно включилися місцеві краєзнавці, вчителі, просто небайдужі мешканці Шостки. Фінансування, яке надав німецький фонд «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» в рамках програми сприяння “Забуті жертви”, дало можливість утілити художню та наукову концепцію експозиції. 15 жовтня 2015 р. відбулося урочисте відкриття Меморіально-освітнього комплексу пам’яті жертв тоталітаризму та збройних конфліктів «Родинна пам’ять». Перетворення колишньої адміністративної будівлі заводу на музей є позитивним прикладом додання культурної складової до виробничої історії міста.