Сталінські репресії на Шосткинщині

Цей розділ експозиції присвячений пам’яті шосткинців, які стали жертвами сталінських репресій. Лише нещодавно з’явилася можливість дізнатися про масштаби втрат. За даними Сумської редакції науково-документального видання «Реабілітовані історією» у місті Шостці та районі було репресовано понад 1200 місцевих жителів. Вдалося розшукати фотографії деяких репресованих, які збереглися в їх родинах. Як контрастують ці обличчя із світлинами з архівно-кримінальних справ – анфас, профіль – уже вирваних із соціуму, знеособлених, препарованих пильним оком фотокамери. Можете порівняти фото братів інженерів Віталія та Анатолія Приходьків. В експозиції представлена світлина обох братів 1930-х років і знімок Віталія 1949 р., коли його арештували вже повторно і заслали до Норильська.

Першими жертвами репресій стали соратники та опоненти більшовиків під час революційних змагань, члени меншовицької, есерівської партій, учасники загону Романа Литовченка, який вів збройну боротьбу проти Червоної армії у 1918 р. В експозиції представлені фото есерів, учасників цього загону Івана Машицького, Федора Тригубченка, Антона Кудаса.

Засудження та розстріли стали долею багатьох директорів та інженерів шосткинських заводів і рядових робітників. Були арештовані начальники заводу № 53 Антон Береля, Анатолій Дубовик, головні інженери Микола Піскун, Олександр Лучек начальник заводу № 9 Михайло Нефьодов. Складне вибухонебезпечне виробництво пороху супроводжувалося частими аваріями, причину яких традиційно вбачали у диверсіях та шкідництві «ворогів народу». Підбірка документів із архіву Служби безпеки України, представлена в експозиції, показує як велися подібні «розслідування».

Під час Великого терору (1937-1938 рр.) у Шостці та районі арештували 139 осіб. А по Чернігівській обл. було розстріляно 1700 осіб та засуджено до різних термінів ув’язнення 3450 осіб, це були переважно селяни. Серед цих жертв були і брати Андрій та Олексій Віники. Олексія Віника, в.о. начальника військового складу в Полтаві, розстріляли у жовтні 1937 р. Чи можна описати біду його дітей і дружини, які поневірялися по родичах, й кожного разу, коли у школі з’ясовувалося, що вони – діти «ворога народу», їх починали цькувати і вони мусили знову шукати інше місце проживання. Родичі арештованих зазнавали не лише морального приниження. Як дружина «ворога народу» була засуджена на 8 років таборів дочка фотохудожника Івана Карпова – Юлія, чоловіка якої, Анатолія Кіктєва, розстріляли. Фото цього подружжя роботи І.Карпова представлене в експозиції.