Дуже важливою для виживання у чужій країні була підтримка і допомога друзів, можливість емоційного спілкування. Тому такими цінними у родинних архівах є фотографії з товаришами та подругами, які розділили тяготи і страждання на чужині. «Пусть живет и растет наша дружба с тобой, как в траве золотой василек голубой» – на згадку про спільну «роботу на коксі і табірне життя в одній кімнаті» написала цей вірш Марфі Редько із Собичеве Віра Павленко із Середини-Буди.
Поштові картки мешканців Шостки та району з Німеччини в Україну показують, що тяжка праця була не головним випробуванням. Туга за рідною домівкою часто була більш дошкульною. Саме листи допомагали не падати духом, тримати зв’язок з рідними, коротко розказати про своє життя. Офіційно листуватися остарбайтерам дозволили в листопаді 1942 р. Можна було надсилати в обидва боки лише поштові картки двічі на місяць та посилки вагою 250 гр. тільки з України в Німеччину. У 1943 р. були запроваджені спеціальні тримовні поштові картки з оплаченою відповіддю. Листи остарбайтерів проходили цензурну перевірку спочатку в таборі, потім у спеціальному центрі в Берліні. Тому про реальне своє життя вони багато писати не могли.
Більшість авторів писали рідним, як важливо їм отримувати листи з дому.
Наталія Бабак із села Вороніж передає свої емоції, які її переповнили після отримання листа: «Дорога Лена, пиши новості всі подробно, свою молодежную жизнь і новости Воронижа. Дорога моя сестричка Лена! Твою откритку получила з радостю, а почитала, до чего поплакала. Ох сестричко, подумай, як тяжело самой без роду».
Віра Недбаєвська дорікала сестрі Ользі: «Привет из Германии на родную Україну 20/ VII-43 от твоїх сестер. От тебя я ничего не получала уже месяца три. Что значить это молчание, я не знаю…»
Василь Тарасенко писав до батьків і дружини у село Чапліївку Шосткинського району, що сам не може часто надсилати листи: «Мені можна только дві откритки в месяц, так шо нехай не обижается папаша. Папаша, если можна висилать посилки, то висилайте круп, табаку, отаки посилки и сухари. Ну ожидаю посилку».
Однією з найбільших проблем у таборах був голод і неможливість купити додаткові продукти харчування. Євдокія Антощенко так писала про це до батьків у Шостку : «Гулять нас пускают по неделям от 12 – 8 ч. Базаров здесь нету, здесь не так как у нас дома, здесь все выдают по карточкам. Нам на 5 дней выдают 1 кг 400 г хлеба 2 раза в неделю дают по 50 гр маргарина и 25 гр колбасы, 2 раза в день суп бывает разный».
Харчування було мізерним і одноманітним. Часто неможливо було навіть скуштувати звичних в дома сезонних фруктів та овочів. «Сенька, ми на спаса їли яблука, двоє розрізали на вісім душ. І стільки їмо гурків. Денег получаєм по 40 марок у месяц, пускають у город у неделю гулять» (Лист остарбайтерки Панкратової Галини із Айленбурга до рідних у село Клишки. 1943 р.)
- Анастасія Пилипенко (Сєрякова), 1918 р.н., с. Собичеве. Фото 1943 р Саарбрюкен, Німеччина. Батько був репресований у 1937 р. за небажання вступати до колгоспу. Восени 1942 р. разом з іншими односельчанами примусово вивезена до Німеччини. Працювала на коксохімічному підприємстві. Після закінчення війни повернулася в рідне село. Працювала спочатку на лісозаготівлі, з 1960-х років у місцевому колгоспі.
- Підпис на звороті фото А. Пилипенко.
- Раїса Давидова. Фото Гюзен, 1945 р. Народилася 1925 р. в Шостці. Рано втратила батьків, зростала сиротою. У червні 1942 р. депортована на роботу до Німеччини в м. Гюзен, працювала на пороховому заводі фірми «Динаміт Кельн АГ».
- Лист Віри Недбаєвської з табору Штайєрберг до сестри Ольги у місто Шостку. 1943 р. Привет из Германии на родную Україну 20/ VII-43 от твоїх сестер. От тебя я ничего не получала уже месяца три. Что значить это молчание, я не знаю…
- Лист Віри Недбаєвської з табору Штайєрберг до сестри Ольги у місто Шостку. 1943 р.
- Лист остарбайтерки НАТАЛІЇ БАБАК із табору Штайєрберг до родини у село Вороніж Шосткинського району. 1943 р. Дорога Лена, пиши новості всі подробно, свою молодежную жизнь і новости Воронижа. Дорога моя сестричка Лена! Твою откритку получила з радостю, а почитала, до чего поплакала. Ох сестричко, подумай, як тяжело самой без роду.
- Лист остарбайтера Василя Онопрієнка з табору Штайєрберг до рідних у село Чапліївку Шосткинського району. 1943 р. Пишете, что послали посилку. Крепко благодарю, но не получил, – получу, напишу. Относительно прошлого года багато лучше живу, а дальше не извесно. Приходится некоторое время идти до хозяина работать (батраковать). Вот так и живем.
- Лист остарбайтера Василя Онопрієнка з табору Штайєрберг до рідних у село Чапліївку Шосткинського району. 1943 р.
- Лист остарбайтера Віктора Довгулі з табору Штайєрберг до дядька і тітки у село Чапліївку. 1943 р. Дядя прошу Вас, что если можно, то вышлить табаку или скажить папаши моему пусть вишліть посилку сала.
- Лист остарбайтера Віктора Довгулі з табору Штайєрберг до дядька і тітки у село Чапліївку. 1943 р.
- Прасковія Шерстюк. Фото 1950 р. Народилася в 1924 р. в с. Горбово Новгород-Сіверського р-ну. У червні 1942 р. примусово вивезена на роботу до Німеччини. Працювала у с. Дюрфверден на пороховому заводі фірми «Айбіа». Після війни – санітарка в Шосткинській рай лікарні №2.
- Лист Євдокії Антощенко із Аполонсдорфа до батьків до міста Шостка 1943 р. Гулять нас пускают по неделям от 12 – 8 ч. Базаров здесь нету, здесь не так как у нас дома, здесь все выдают по карточкам. Нам на 5 дней выдают 1 кг 400 г хлеба 2 раза в неделю дают по 50 гр маргарина и 25 гр колбасы, 2 раза в день суп бывает разный.
- Лист Євдокії Антощенко із Аполонсдорфа до батьків до міста Шостка 1943 р.
- Лист Євдокії Антощенко із Аполонсдорфа до батьків до міста Шостка 1943 р.
- Лист остарбайтерки Панкратової Галини із Айленбурга до рідних у село Клишки. 1943 р. Я, слава Богу, проживаю посередньому, не так як прошлий год. Сей год веселей живем, Слава Богу. Крепко скучно мне без вас, мої ріднесенькі браточки. Сенька, ми на спаса їли яблука, двоє розрізали на вісім душ. І стільки їмо гурків. Денег получаєм по 40 марок у месяц, пускають у город у неделю гулять.
- Валентина Ворфлик (Куликова). Фото Магдебург, 1945 р. У червні 1942 р. примусово вивезена на роботу до Німеччини, працювала на військовому заводі «Польта» у Магдебурзі. Після війни повернулася в Шостку. Як репатріантку її на завод не брали, змушена була працювати на заготівлі лісу. Тяжка праця підірвала здоров’я. Залишилася на все життя інвалідом.
- Лист остарбайтерки Панкратової Галини із Айленбурга до рідних у село Клишки. 1943 р. Сенька, ми на спаса їли яблука, двоє розрізали на вісім душ. І стільки їмо гурків. Денег получаєм по 40 марок у месяц, пускають у город у неделю гулять.
- Марфа Редько (ліворуч) та Олена Кивайло. Фото Саарбрюкен, 1944 р. Олена родом із с. Ромашково Середино-Будського р-ну була сусідкою по кімнаті Марфи у таборі металургійного заводу в Саарбрюкені
- Ганна Тітова (Мєсяц) із подругою Любою. Фото, Берлін, 1944 р. Народилася у 1926 р. у с. Семенівка, Чернігівської обл. Згодом сім’я переїхала до Шостки. Залишилася сиротою і жила в різних сім’ях в м. Свесса, Ямпольського району. Звідси у 1942 р. була депортована на роботу до Німеччини. Після визволення у 1945 р. працювала на демонтажі обладнання німецьких підприємств, потім була направлена у м. Жданов (Маріуполь). У 1960-х роках повернулася у Шостку.
- Єфросинія Антощенко (сидить праворуч). Фото Шостка, 1928 р. Народилася 1912 р. в с. Локотки (нині Шостка). Після закінчення школи працювала на пороховому заводі №9. У 1942 р примусово вивезена на роботу до Німеччини, працювала в селі поблизу Берліна.
- Лист остарбайтера ВАСИЛЯ ТАРАСЕНКА із табору Штайєрберг до батьків і дружини у село Чапліївку Шосткинського району. 1943 р. Мені можна только дві откритки в месяц, так шо нехай не обижается папаша. Тута тоже хороший урожай. Папаша, если можна висилать посилки, то висилайте круп, табаку, отаки посилки и сухари. Ну ожидаю посилку.
- Лист остарбайтера Василя Тарасенка із табору Штайєрберг до батьків і дружини у село Чапліївку Шосткинського району. 1943 р.
- Лист Віри Недбаєвської з табору Штайєрберг до сестри Ольги у місто Шостку. 1943 р. Привет из Германии на родную Україну 20/ VII-43 от твоїх сестер. От тебя я ничего не получала уже месяца три. Что значить это молчание, я не знаю…
- Лист Віри Недбаєвської з табору Штайєрберг до сестри Ольги у місто Шостку. 1943 р.
- Лист Віри Недбаєвської із табору Штайєрберг до старшої сестри Прасковії Антошко у місто Шостка. 1943 р. Вера наша живет у баура, очень ей харашо. Она от нас 2 километра, мы к ней ходим, и она к нам. Она будет там 3 недели, а тогда назад.
- Лист Віри Недбаєвської із табору Штайєрберг до старшої сестри Прасковії Антошко у місто Шостка. 1943 р.