Матеріали, представлені в експозиції, підтверджують загальну думку, що виживання залежало від того, куди робітник потрапляв: на державне підприємство чи до сільського господаря, де було легше прохарчуватися. Третина остарбайтерів працювали у сільському господарстві, 45% – у промисловості. Остарбайтерів, які працювали на заводах, утримували в спеціальних таборах під суворою охороною. В експозиції бачимо фотозбільшення: спробу німецького фотографа зробити «колективний портрет» буквально усіх мешканців робочого табору при великому військовому підприємстві у Зальцведелі. Це фото передала в музей Тетяна Коновалова (Безугла). В експозиції також представлена листівка та фото, які їй надіслали її подруги з інших таборів примусових робітників в Німеччині.
Остарбайтерів також ізолювали на виробництві від німців і решти іноземних робітників, виплачували символічну зарплату. Норми харчування остарбайтерів були найнижчими, зате покарання були дуже суворими, аж до відправки у штрафний чи концентраційний табір. Хлопець з Ображіївки, Степан Садовий, який примусово працював на пороховому заводі в Бромберзі, дізнавшись про розстріл у липні 1942 р. його батька, поклявся помститися за його смерть. Разом зі своїм другом та односельцем Іваном Вареником він розпочинає організовувати дрібні диверсії і поломки, проводити агітацію. За це Степана та Івана разом з іншими робітниками було відправлено до концтабору. Він пройшов Штутгоф, Бухенвальд і дивом вижив у підземних тунелях Міттельбау-Дори, де в жахливих умовах – без чистого повітря і сонячного світла – в’язні виробляли найсучаснішу зброю нацистів – ракети «Фау-1», «Фау-2». Про все це Степан Садовий написав у своїх спогадах. Спогади Степана Садового про перебування у нацистських концтаборах
Офіційна статистика показує, що серед східних робітників був найбільший відсоток жінок (51%) і найбільша кількість неповнолітніх (майже 41% серед чоловіків і 60% серед жінок). У 15 років була депортована Ганна Ткач (Степаненко), по 15 років було подругам Марії Пищик та Олександрі Вербицькій, коли їх вивезли в Німеччину.
Анастасія Заряжко познайомилася з іншим примусовим робітником – Іваном Цисом – в Берліні, на фабриці-кухні для радянських військовополонених, де вона працювала. Свої щирі почуття молоді люди зберегли не лише під час війни, а й пронесли через все своє довге подружнє життя. В експозиції представлене фото Івана та його друга Олексія, яке він подарував Анастасії Заряжко з посвятою: «Мила Наця! Ми зустрілись випадково… Дружим і кохаємося щиро. Якщо ж випадок і розлучить нас, пам’ятай завжди про мої найщиріші почуття до тебе. Іван»
- Тетяна Коновалова (Безугла). Зальцведель, 1942 р.
- Поштова листівка Тетяні Коноваловій (Безуглій) від подруги Варвари, яка була на примусовій праці у місті Мюслерінген (графство Нінбург/Везер, Нижня Саксонія). 1943 р.
- Підпис поштової листівки Тетяні Коноваловій (Безуглій) від подруги Варвари, яка була на примусовій праці у місті Мюслерінген (графство Нінбург/Везер, Нижня Саксонія). 1943 р.
- Українські примусові робітники в таборі для остарбайтерів в Німеччині. Фото подароване Тетяні Коноваловій (Безуглій) від подруги Ольги. 1943 р. Підпис на звороті: «Минув рік як ми прожили в Германии»
- Жителі Шостки та району у таборі примусової праці військового заводу в Гюзені. Фото 1942 р. Другий ряд у центрі сидить Пелагея Барановська (1920 р.н. с. Івот). У червні 1942 р. була депортована до Німеччини. Працювала на пороховому заводі, який був філіалом фірми «Динаміт Кельн АГ». Після повернення на батьківщину, жила у Шостці, працювала у швейному ательє.
- Марія Пищик (Киричок). Фото з робочої картки 1942 р.
- Олександра Вербицька (1-ша ліворуч) зі своїми подругами Валентиною та Марією Киричок і двоюрідною сестрою Ларисою. Фото Шостка, [1941] р. У липні 1942 р. Олександра була депортована в Німеччину, працювала у м. Дюсельдорф у приватному господарстві. Марія потрапила на примусову працю в серпні 1942 р. на авіазавод в м. Хемніц
- Українські робітники паперової фабрики у м. Рутенфурт, У центрі сидить Ганна Ткач (Степаненко). 6 червня 1943 р.
- Підпис на звороті фотографії 6 червня 1943 р., який зробила Ганна Ткач (Степаненко)
- Українські робітники паперової фабрики у м. Рутенфурт, У центрі сидить праворуч Ганна Ткач (Степаненко). 30 липня 1943 р.
- Підпис на звороті фото Ганни Ткач (Степаненко)
- Анастасія Заряжко під час примусової праці в Берліні, 1943 р. Народилася 1922 р. в селі Бакумівка Полтавської обл. У 1942 р. примусово вивезена на роботу до Німеччини. Працювала в Берліні на фабриці-кухні, де готували їжу для таборів радянських військовополонених.
- Українські примусові робітники Іван Цис (ліворуч) з товаришем Олексієм Борисенком. Берлін, 1945 р. Фото подароване Анастасії Заряжко з посвятою: «Мила Наця! Ми зустрілись випадково… Дружим і кохаємося щиро. Якщо ж випадок і розлучить нас пам’ятай завжди про мої найщиріші почуття до тебе. Іван»
- Степан Садовий (ліворуч) з товаришем. Бромберг, 2 червня 1943 р. Фото зроблене за декілька місяців до арешту.
- Підпис на звороті фотографії: «Борису Александровичу от Степана Садового в пам'ять дней переживания в Бромберге. 2.06.1943 р.»
- Виробництво ракет «V-2» у підземних штольнях концтабору Міттельбау-Дора. 1944 р. Production of V2 (A4) in “Mittelwerk” near Niedersachswerfen in Thuringia: View into a storage hall for finished V2 tails (probably hall 35). Concentration camp inmates from concentration camp Mittelbau – Dora during assembly – 1944 Picture taken by Walter Frentz