-
- Молодший сержант Семен Журило – боєць 2-го батальйону 357-го стрілецького полку 1-ї Ударної армії 1-го Прибалтійського фронту. 1945 р.
-
- Посвідчення про нагородження молодшого сержанта Семена Журила орденом «Червоної Зірки». 1945 р. (Архів родини С. Журила)
-
- Автобіографія учителя Івотської школи Семена Журила. 1949 р. (Архів родини С. Журила)
-
- Автобіографія учителя Івотської школи Семена Журила. 1949 р. (Архів родини С. Журила)
-
- Воєнінженер 3-го рангу Герасим Віник. Фото. 1939 р. (Приватний архів родини Віників) Родом із Шостки. Рідний брат репресованих Андрія та Олексія Віників. Закінчив Київський політехнічний інститут, перебував на фронті у військово-технічному складі військ.
-
- Гвардії полковник Дмитро Титоренко – льотчик-винищувач, заступник командира 19-го, потім 176-го винищувального авіаполку. Фото 1953 р. На фронтах Другої світової війни з 1939 р. Має 15 урядових нагород. Літав у парі разом із тричі Героєм Радянського Союзу М. Кожедубом. Загинув у лютому 1953 р.
-
- Фотографії з родинного архіву льотчика Дмитра Титоренка. 1944-1945 рр. У голові столу сидить двічі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб.
-
- Льотчики-винищувачі 19-го авіаполку під час обіду. Фотографії з родинного архіву льотчика Дмитра Титоренка. 1944-1945 рр.
-
- Фотографії з родинного архіву льотчика-винищувача Дмитра Титоренка. 1944-1945 рр.
-
- Льотчики-винищувачі 19-го авіаполку. Третій зліва двічі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб. Фотографії з родинного архіву льотчика Дмитра Титоренка. 1944-1945 рр.
-
- Старший лейтенант Михайло Сусол. 1945 р. Родом із села Клишки. Рідний брат майбутньої дружини Івана Дударя – Ганни Сусол. Учасник бойових дій, нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною»
-
- Старшина Олексій Сусол (у центрі) серед своїх товаришів по службі. 1944 р. (Приватний архів І. Дударя)
-
- Лейтенант Ілля Плодистий – командир взводу стрілецького батальйону. Фото 1941 р. На фронті з 17 липня 1941 р. Розпочав бойовий шлях під Харковом. Курсантом-стрілком у складі 1-го астраханського піхотного училища брав участь у Сталінградській битві. Як командир стрілецького взводу пройшов бойовий шлях від Сталінграда до Кенігсберга. Був чотири рази поранений. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», орденом «Червоної зірки».
-
- Капітан Іван Лисенко – командир роди 524-го стрілецького полку 112-ї стрілецької дивізії. Фото 1943 р. Родом із Шостки. На фронті з жовтня 1942 р., воював у складі Брянського та 1-го Українського фронтів. Двічі поранений, загинув 23 січня 1945 р.
-
- Лист капітана Івана Лисенка до дружини Наталії та рідних в Шостку. 1944 р. (Приватний архів О. Плодистої)
-
- Лист капітана Івана Лисенка до дружини Наталії та рідних в Шостку. 1944 р. (Приватний архів О. Плодистої) «Шлю свой горячий командирский привет. Я жив и здоров, того и вам желаю. Я сейчас живу тоже хорошо, но уже надоело. Вот перееду в новое место там будет шумно и на земле и в воздухе»
-
- Лист капітана Івана Лисенка до дружини Наталії та рідних в Шостку. 1944 р. (Приватний архів О. Плодистої)
-
- Список втрат 112-ї стрілецької дивізії, 254-го стрілецького полку. Під номером «29» прізвище шосткинця капітана Івана Лисенка.
-
- Нагородний лист на представлення капітана Івана Лисенка до нагородження орденом «Вітчизняної війни І ст.» посмертно. 1945 р. (Інтернет-ресурс: https://www.obd-memorial.ru)
-
- Нагородний лист на представлення капітана Івана Лисенка до нагородження орденом «Червоної зірки» посмертно. 1945 р. (Інтернет-ресурс: https://www.obd-memorial.ru)
-
- Курсант Павло Колодко під час навчання у Ленінградському технічному училищі. Фото 1939 р.(Приватний архів О. Плодистої) Народився в Локотках (нині місто Шостка). З 1940 р. служив в авіаційному полку дальніх бомбардувальників бортовим механіком. Учасник оборони Ленінграда, визволення України. Загинув 22 травня 1944 р. під час боїв на Житомирщині.
-
- Нагородний лист авіаційного механіка Павла Колодка про нагородження його орденом «Червоної Зірки». 15 лютого 1943 р.(Інтернет-ресурс: http://www.podvignaroda.mil.ru)
-
- Нагородний лист авіаційного механіка Павла Колодка про нагородження його медаллю за «Бойові заслуги». 20 вересня 1941 р.(Інтернет-ресурс:http://www.podvignaroda.mil.ru)
-
- Сержант Олексій Іларіонович Лазненко – командир відділення артилерійської розвідки. Фото 1944 р. Родом із села Ображіївки. На фронті з 1941 р., пройшов шлях від Сталінграда до Кенігсберга у складі 162-ї стрілецької дивізії. Після війни працював на Шосткинському заводі хімічних реактивів.
-
- Червоноармієць Ганна Лазненко – зв’язківець окремого мотострілецького корпусу 38-ї армії 1-го Українського фронту. Фото 1944 р. Родом із Краснодарського краю. З 1944 р. на фронті. Брала участь у визволенні Кракова, Варшави та Праги. Після війни вийшла заміж за Олексія Лазненка і переїхала до Шостки.
-
- Нагородний лист старшини Олексія Степановича Лазненка – начальника станції РСБ 465-го батальйону аеродромного обслуговування. 1945 р.
-
- Нагородний лист сержанта Олександри Белікової – радіотелеграфістки 465-го батальйону аеродромного обслуговування. 1945 р. Родом із Алтайського краю. Після закінчення медичного технікуму у 1942 р. була направлена на фронт у 17-ту Повітряну армію. Тут познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олексієм Лазненком. По війні приїхала з ним до Шостки. Працювала завідувачкою медпункту фабрики кіноплівки № 6.
-
- Зворотня сторона сповіщення про загибель 2 жовтня 1943 р. рядового Івана Кислого, уродженця села Макове. Серпень 1944 р. (Фонди Національного музею історії України у Другій світовій війні) Дата загибелі вказана помилково, що стало причиною плутанини. Іван Кислий у жовтні 1943 р. був ще живий, про що свідчить його лист. Загинув у березні 1944 р.
-
- Сповіщення про загибель 2 жовтня 1943 р. рядового Івана Кислого, уродженця села Макове. Серпень 1944 р. (Фонди Національного музею історії України у Другій світовій війні) Дата загибелі вказана помилково, що стало причиною плутанини. Іван Кислий у жовтні 1943 р. був ще живий, про що свідчить його лист. Загинув у березні 1944 р.
-
- Лист рядового Івана Кислого з фронту до дружини Катерини в Шостку. 19 грудня 1943 р.(Фонди Національного музею історії України у Другій світовій війні)
-
- Лист рядового Івана Кислого з фронту до дружини Катерини в Шостку. 19 грудня 1943 р.(Фонди Національного музею історії України у Другій світовій війні) «Мы закончили переход. Шли 8 дней, я потер сильно ноги, но все же дошел. Теперь я тебе пишу и поздравляю с праздником Николая. Ты наверное выпила и за меня чарку водки и за мое здоровье»
-
- Лист дружини Івана Кислого, Катерини Михайлівни, на ім’я Міністра оборони СРСР з проханням видати їй документ, який би підтвердив загибель її чоловіка на фронті. 1953 р.(Інтернет-ресурс: https://www.obd-memorial.ru)
