Листи, які надсилали робітники із табору остарбайтерів «Штаєрберг» при пороховому заводі фірми «Айбіа», мають характерний вигляд – майже пів сторінки поштової картки займає штемпель з назвою табору. Навіть у такій дрібниці керівництво табору намагалися обмежити своїх робітників – забрати в них можливість написати на декілька рядків більше слів у своєму листі до рідних.
Майже у кожному посланні – туга за рідною домівкою «Мамочко родненька, часто снится сон мне про дом, так хочется домой, что я немогу вам и написать, ну может быть на зиму приедем. Надеемось на одного Бога» (Олександра Бабак).
«Как не пишешь письма домой, а домой душу тяне, ни знаю, как умираю без домовки, а особенно без Федоски» (Павло Черкай)
«Я только на вас обижаюсь, что ви мне не пишете писем. Я вам посилаю одна за одною. Василь.» (Василь Науменко)
Різними шляхами потрапили до музею фотографії та листування остарбайтерів із Шосткинщини. Частина з них збереглася у родинних фотоальбомах, більшість ми знайшли у державних архівах. Фото і лист Олександри Радченко, жительки села Івот, понад півстоліття зберігались у родині німецького селянина із Лібенау Фрідріха Веге. Цей лист, як сімейну реліквію, передали у 2012 р. Мартіну Гузе для Документаційного центру порохового заводу Лібенау нащадки цього селянина. Його написали у 1944 році дівчата із Шостки, які примусово працювали на пороховому заводі фірми «Айбіа» поблизу сіл Штаєрберг та Лібенау. Вони хотіли передати своє послання на Україну через сина «доброго бауера», який воював на фронті. Патріотизму цих дівчат можна повчитися і в наш час.
«Привет всей Украине! Привет от всех девушек, которые проживают в лагерях Германии. Живем мы в лагерях германских среди лесов и ничего не видим, кроме той фабрики, на которой работаем. О! Не можем мы описать, как только хочется хоч один раз взглянуть на родную землю, увидеть ее плодородные поля, леса и реки. Обнять всех родных и расцеловать всех бессчетно раз. Но незнаем, придется или нет побывать на родной земле и увидать все и всех. С тем досвидания. Привет тебе Украина! Писали девушки Сумской обл. Шостинского р-на. А передала письмо хозяину, Шура Р. фамилия хозяина Фридрих Веге»
-
- Поштова картка остарбайтерки Євдокії Чещевої з табору Штайєрберг до родини у село Ображіївка Шосткинського району. 1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтерки Євдокії Чещевої з табору Штайєрберг до родини у село Ображіївка Шосткинського району. 1943 р.Дорогие родители, пишите все о своей жизне, обо мне нежуритесь.
-
- Поштова картка остарбайтера Семена Тура із табору Штайєрберг до батьків та сестер у село Богданівка Шосткинського району. 1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтера Семена Тура із табору Штайєрберг до батьків та сестер у село Богданівка Шосткинського району. 1943 р.Тепер, Маруся, ти пишеш, что думаеш виходить замуж, то это дело неплохое. Но на кого ти тогда покинеш папашу и мамашу, меня нету, я тоби пока советую – подожди нимножко, може я якраз вернуся.
-
- Поштова картка остарбайтера Василя Науменка із табору Штайєрберг до батьків у село Крупець Шосткинського району. 1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтера Василя Науменка із табору Штайєрберг до батьків у село Крупець Шосткинського району. 1943 р.Новостей нет никаких, черник очень много поел, погода тепла.Я только на вас обижаюсь, что ви мне не пишете писем. Я вам посилаю одна за одною. Василь.
-
- Поштова картка остарбайтера Павла Черкая із табору Штайєрберг до друга Олександра Химченка у село Шкірманівка Шосткинського району. 1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтера Павла Черкая із табору Штайєрберг до друга Олександра Химченка у село Шкірманівка Шосткинського району. 1943 р.Передай, что я посилку получил из дому, сухариков, кусочек сала, 2 пачки папирос и клубочек ниток, за которую чувствительно благодарю и большая поддержка мне. Как не пишешь письма домой, а домой душу тяне, ни знаю, как умираю без домовки, а особенно без Федоски. Ни знаю, чи повидимось с вами, чи нет.
-
- Поштова картка остарбайтера Михайла Турчина з табору Штайєрберг до батька у село Клишки Шосткинського району. 1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтера Михайла Турчина з табору Штайєрберг до батька у село Клишки Шосткинського району. 1943 р.Письмо пущено к своим родним от известного вам сина Михайла Івановича. Здраствуйте, мои дорогие родние, во первих строках моего письма я вас сообщаю, что я пока живий и здоровий, чого я вам желааю.
-
- Поштова картка остарбайтера Василя Захарченка із табору Штаєрберг до родини у село Богдановка Шосткинського району. 1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтера Василя Захарченка із табору Штаєрберг до родини у село Богдановка Шосткинського району. 1943 р.Новостей у нас нет никаких. На сем буду заканчивать. Ну не обижайтеся, что так написано. Жду ответа как соловей лета.
-
- Поштова картка остарбайтерки Олександри Бабак з табору Штайєрберг до родини у село Вороніж. 29.08.1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтерки Олександри Бабак з табору Штайєрберг до родини у село Вороніж. 1943 р.Мамочко, родненька, посылок я еще не получала ни одной, но ожидаю с радостью. А самое главное ожидаю я фотографии, о чем я больш интересуюсь.Мамочко родненька, часто снится сон мне про дом, так хочется домой, что я немогу вам и написать, ну может быть на зиму приедем. Надеемось на одного Бога.
-
- Поштова картка остарбайтерки Олександри Бабак із табору Штайєрберг до родини у село Вороніж Шосткинського району. 3.08.1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтерки Олександри Бабак із табору Штайєрберг до родини у село Вороніж Шосткинського району. 1943 р.Родненька мамочко, живу я здесь по старому, не плачьте и не журица, как это богу угодно. Пишить почаще откритки, только подробней и густей, чтоб больше чего написали, бо мне здесь каждое словечко дорогоценное.
-
- Поштова картка остарбайтера Михайла Якимовича із табору Штайєрберг до батьків та рідні у село Чапліївка Шосткинського району. 1943 р.
-
- Поштова картка остарбайтера Михайла Якимовича із табору Штайєрберг до батьків та рідні у село Чапліївка Шосткинського району. 1943 р.1943 г.22/VIIІ. Хочу сообщить, що я получив от Вас откритку сегодня, писана Вами 26/VII 43
-
- Поштова картка остарбайтера Федора Зубченка з табору Штайєрберг до родини в с. Чапліївка. 1943 р. За спогадами очевидців Ф. Зубченко був у таборі капо (табірним поліцейським). Жорстоко ставився до своїх земляків.
-
- «В первых строках моего письма собщаю, что я до настоящего времени жив и здоров, чего и вам желаю как найлучшего, жить и кушать мне хватает, и так же само обуться и одеться я имею, но только плохо мне, что не вижу тебя, моё дитя».
-
- Олександра Радченко, жителька м. Шостка, яка перебувала на примусовій праці на пороховому заводі фірми «Айбіа». 1944 р.
-
- Лист Олександри Радченко, жительки м. Шостка. 28.01.1944 р. Цей лист, як родинну реліквію, передали у 2010 р. для Документаційного центру порохового заводу Лібенау нащадки місцевого селянина Фрідріха Веге. Його написали дівчата із Шостки, які примусово працювали на пороховому заводі фірми «Айбія» поблизу сіл Штаєрберг та Лібенау. Вони хотіли передати своє послання на Україну через сина «доброго бауера», який воював на фронті.
-
- Лист Олександри Радченко (стор.2), жительки м. Шостка. 28.01.1944 р. Цей лист, як родинну реліквію, передали у 2010 р. нащадки місцевого селянина Фрідріха Веге. Його написали дівчата із Шостки, які примусово працювали на пороховому заводі фірми «Айбія» поблизу сіл Штаєрберг та Лібенау. Вони хотіли передати своє послання на Україну через сина «доброго бауера», який воював на фронті.
-
- Напис на бетонній стіні одного з цехів порохового заводу. Зроблений невідомою примусовою робітницею у 1944 році, знайдений у 1970-х роках один із робітників концерну IVG. У 2010 році це фото передали Документаційному центру. Текст: Уже 3-й год мы здесь работаем И нет надежды вернуться домой Лишь только сердце тягостно вздыхает, и не находит здесь душа покоя. О, как мучительно в чужом краю Нигде душа отрады не встречает. Но как уж вспомнишь родину свою, То сердце тягостно вздыхает. 22.VIII.44 Н.Б. (?)
