Людина на війні. Історія Ебергарда фон Ганскледен та Семена Журила

Про випадкову зустріч на війні розповідають матеріали німецького солдата-артилериста Ебергарда фон Ганкследена, який у своєму щоденнику описав перебування у с. Івот та знайомство з родиною вчителя Семена Журила. Уперше щоденник був опублікований німецькою у 2006 р. У 2011 р. його видали в Мінську російською. Завдяки публікації щоденника у Білорусі, про нього довідалися організатори музею «Родинна пам’ять». Навесні 2012 р. нам вдалося розшукати у Шостці дочку Семена Журила – Аллу Семенівну та онуку Ірину Будункову. Восени 2012 року відбулася зустріч нащадків двох родин, які в час війни були дітьми, – Алли Арасланової та Рюдігера Ганкследена.

Автор щоденника Ебергард фон Ганкследен був вчителем математики в школі, у 1940 р. його призвали до Вермахту. У 1941–1942 р. у складі артилерійської частини брав участь у наступі на Радянський Союз, пройшов з боями через Білорусь, Північну Україну, Росію. Увесь цей шлях описав у своїх нотатках. Ебергарду пощастило, він захворів на дифтерію і в червні 1942 р. повернувся в Німеччину. Більшість його товаришів по службі загинули під Сталінградом.

Семен Журило викладав у Івотській неповній середній школі фізику та математику. Через стан здоров’я не був призваний до Червоної армії на початку війни. У вересні 1941 р. у їх хаті на декілька тижнів зупинялися німецькі артилеристи.

В експозиції представлені сторінки щоденника Ебергарда фон Ганкследена, в яких він описує своє перебування у с. Івот та знайомство з родиною вчителя Семена Журила.

27 вересня 1941 року. Субота

 Ми дісталися Шостки. З’їжджаємо з шосе, їдемо до добре вимощеній дорозі, яка веде до нещодавно збудованої порохової фабрики, що займає величезну територію. На військові потреби не шкодували нічого, навіть попри те, що народ нидіє в злиднях і брудоті. Через 16 км ми знову опиняємось на жахливій дорозі. Навіть при повільній їзді ризикуєш підлетіти до самого тенту машини. Сяє сонце, назустріч нам йдуть великі череди корів, коли близько 8.00 ми в’їжджаємо до Івота. У селі вже розташувались інші частини дивізії. Зі сходу чути безперервне гуркотіння гармат.

Ми знаходимо житло, це означає, що є лише один будинок, придатний для проживання, все решта – убогі халупи, в які страшно заходити. Ми вже тут добру годину, коли підходить батарея та займає розташування. Разом з командиром та вахмістром В. заселяємось у дім вчителя. Це 2 чисті кімнати, де він живе разом з дружиною та двома дітьми. Йому самому доводиться переселитись, у садок, у свою землянку. Розкладаємо вогнище, приносимо соломи і, наскільки це можливо, створюємо затишок. У садку росте багато яблунь. Яблука майже всі зібрані, але де-не-де залишилось пару штук й для нас. Я з вахмістром Г. викопуємо бліндаж, підходить час обіду. О 13.00 готова горохова юшка, але м’ясо в ній мені смакувало так собі.

Хата, в якій ми розташувались, належить вчителю. Перед домом ростуть гарні айстри, червоні, білі і сині, багато жовтого левкою. А в садку – акація, дикий виноград, порічка, малина т. ін. Я дізнаюсь, що він добре розбирається в математиці. Формули так самі як і у нас, ті самі букви, я вражений його знаннями. Він розв’язує диференціальне рівняння […]

Після невеликого пояснення справляється і з наступним. Розв’язує квадратне рівняння. Потім дає мені завдання. Я відразу з ним управився.

Він навчався в інституті у Києві. Коли він рахував, весь час тримав на руках одного зі своїх дітей. Взутий у чоботи та одягнутий у товсте поношене пальто. Він сам не сильно відрізняється від інших, лише хата. […]

28 вересня 1941 року. Неділя

 На обід смажена яловичина, морква і картопля. Я дуже голодний, тому що нічого ще не їв, окрім маленької плитки шоколаду та яблук, якими пригостив мене вчитель. О 13.30 шикування у протигазах, потім вільний час. Зараз пишу листа Урзель та дописую щоденник (15.00).

Бесіда з учителем: Семен Журило. Село Івот Сумської області.

У цьому селі є школа. Вона складається з 16 класів з 620 учнями на 18 вчителів (1940-1941).

Фізкультура, малювання і співи лише з 1-го по 4-й клас. Решта предметів: російська, українська мови, німецька мова (вчаться читати і писати, але не розмовляють і не розуміють), математика, фізика, хімія, географія, історія, біологія. Креслення та астрономія в 10-му класі.

29 вересня 1941 року. Понеділок

 Йде дощ і холодно. Коли ми залишали це село, у дворі нас проводжав вчитель з жінкою та дітьми. Я попрощався. Він люб’язно та серйозно кивнув головою.

Tagebuchseiten 27. bis 29.9.1941-7-8-1