Облік та реєстрація

Одним із завдань місцевих органів влади було проведення реєстрації всіх місцевих мешканців, про що мали свідчити відмітки у радянських документах.

Місцева поліція також ставила на облік усіх «неблагонадійних» жителів: колишніх комуністів, радянських активістів, людей, які перебували під підозрою у симпатіях партизанам.  Про це свідчать зразки документів, представлені в експозиції: облікова картка комуніста Андрія Загороднього та список мешканців Шостки, які перебували «на особливому обліку». До цього переліку внесли родичів місцевих комуністів, комісарів, співробітників радянських органів влади, які евакуювалися чи були на фронті. За номером «1» значиться мати та малолітні брати Володимира Короткова, батько якого був комуністом. Володимира за першим набором примусово відправили на роботу до Німеччини, потрапив на пороховий завод фірми «Айбіа» поблизу сіл Штаєрберг і Лібенау.

У 1942 р. замість радянських паспортів було запроваджене тимчасове посвідчення особи. Введення нових документів – це додатковий механізм контролю за переміщенням населення. Як зразок цього документа в експозиції представлене тимчасове посвідчення особи Марії Шкуро. Сторінки з книги обліку виданих тимчасових посвідчень Клишківської сільуправи містять, окрім прізвищ, ще й фото власника цього документа. Це унікальна фотогалерея дає можливість уявити, як виглядали у 1942 році місцеві жителі – переважно змарнілі виснажені обличчя, тривожний погляд в об’єктив.

На цих сторінках ми бачимо прізвище і фото Івана Дударя, одного з ініціаторів та героїв нашого музею «Родинна пам’ять». З 1939 р. він навчається у Кролевецькому художньому технікумі. Улітку 1941 р. через стан здоров’я не був призваний до Червоної армії. Залишився в рідному селі Клишки, до якого наприкінці серпня увійшли війська Вермахту. Іван слухає по саморобному радіо новини і переказує їх односельцям. Одного разу поліцаї зробили обшук в його хаті, але нічого не знайшли. У червні 1942 року, як і багато його односельців, був відправлений на роботу до Німеччини. Потрапив працювати на завод фірми «Айбіа» поблизу сіл Штаєрберг і Лібенау у Нижній Саксонії.