Місцева окупаційна адміністрація в Шостці

Весь період нацистської окупації з 27 серпня 1941 р. до 3 вересня 1943 р. Шостка перебувала у віданні тилових структур вермахту, які у місті представляли службовці ортскомендатури І(V)268. Її невеликий штат у 30-40 осіб фактично вирішував усі основні питання управління окупованими територіями у районі Шостки, Ямполя, Кролевця, тісно співпрацював із німецькими економічними та охоронними структурами. У місті було організоване місцеве управління: назначений бургомістр – Лисенко Каленик Андрійович, начальник поліції Михайло Сирота, завідуючий біржою праці Бабак. (Див. Розвідувальне донесення і агента НКВС Петра Вікторова. Листопад 1941 р.)

Про методи роботи з місцевим населенням свідчить документ: Наказ Шосткинської ортскомендатури № 268 про заборону бити палками і нагайками місцевих жителів. З цього документа випливає, що подібна практика була звичним явищем.

Охорону тилу вермахту забезпечували різноманітні воєнізовані підрозділи, у тому числі й створені з місцевого населення. Про вербування до таких загонів свідчить наказ служби порядку Шостки старості села Собичеве доставити в місто 10 чоловіків віком від 18 до 40 років для служби в поліції, представлений в експозиції.

Шостка була також місцем ув’язнення для місцевих жителів, арештованих за різні провини. У супровідному листі 1942 р. поліції селища Середина-Буда мова йде про направлення в Шостку «до концтабору» Малярова Феодосія Степановича для відбування покарання та затриманого військовополоненого. Очевидно, концтабором начальник місцевої поліції називає місцеву тюрму.

У Шостці, яка стала важливим центром боротьби з радянськими партизанами, перебувала так звана «українська рота» – підрозділ, сформований з радянських військовополонених у таборі Хутір Михайлівський. В експозиції представлене фото бійців цього загону, яких спочатку використовували для воєнізованої охорони заводу №9, а згодом у боротьбі проти партизанів та каральних акціях у селах району. Про історію цього формування мова йде у статті Івана Дерейка Дерейко_Сторінки_воєнної_історіїУкраїни_№16_2013