Доля радянських військовополонених

Важливою ознакою окупаційного повсякдення стали табори для радянських військовополонених. Вони були організовані в Конотопі, Глухові, Новгород-Сіверському та поблизу залізничної станції Хутір Михайлівський, який у звітах таємної польової поліції фігурує за назвою села Журавка (нині місто Дружба). Восени 1941 р. у таборі, що на півдні Журавки перебувало 267 командирів, 11601 червоноармійців. У Новгород-Сіверському таборі для військовополонених було 6717 осіб, у Глухові – 5594 бійців. Про жахливу ситуацію з харчуванням у цих таборах свідчать факти канібалізму, про які повідомляють нацистські каральні підрозділи. (див. Витяг зі звіту про діяльність 1-ї мотопіхотної бригади СС).

У Шостці за ініціативи аптекарки міської лікарні Валентини Побігайло (див. відеофільм ) організували шпиталь у міській лікарні для поранених радянських військовополонених, яких німці звозили на територію пожежної частини заводу № 9. За ними доглядали медичні працівники, а місцеві жінки приносили їм їжу, одяг. Загалом у «народному шпиталі» врятували життя 165 військовополоненим.