Нацистська окупація

Експозиція про нацистську окупацію Шостки та району розміщена на 8 тематичних планшетах, які розповідають про структуру нацистської окупаційної влади, місцевої допоміжної адміністрації та основні напрямки її діяльності, життя населення та трагічну долю радянських військовополонених, євреїв, ромів. В експозиції вперше представлені переклади звітів 1941–1942 рр. нацистських каральних підрозділів 1-ї моторизованої піхотної бригади СС, Таємної польової поліції та зондеркоманди поліції безпеки та СД.

Уривки з інтерв’ю Тетяни Коновалової (Безуглої), Володимира Короткова, Ганни Ткач (Степаненко) ілюструють особисті враження те переживання безпосередніх свідків окупації.

Важливою ознакою окупаційного повсякдення стали табори для радянських військовополонених. Вони були організовані восени 1941 р. Конотопі, Глухові, Новгород-Сіверському та поблизу залізничної станції Хутір Михайлівський, який у звітах таємної польової поліції фігурує за назвою села Журавка.

Особливість Голокосту на Шосткинщині полягає в тому, що вбивства євреїв та ромів тут поєднувалися з антипартизанськими акціями. Перше повідомлення про розстріл євреїв датується 3 листопада 1941 р. у Кролевці розстріляли 736 євреїв. Найбільш масові вбивства відбулися в 1942 р. на території фабрики кіноплівки було розстріляно 746 жителів міста Шостки та шосткинського району, а на території Шосткинського хіміко-технологічного технікуму вбито 452 місцевих чоловіків та жінок (партійно-господарський актив, підпільники, євреї).

Весь період нацистської окупації з 27 серпня 1941 р. до 3 вересня 1943 р. Шостка перебувала у віданні тилових структур Вермахту, які у місті представляли службовці ортскомендатури І(V)268. Її невеликий штат у 30-40 осіб фактично вирішував усі основні питання управління окупованими територіями у районі Шостки, Ямполя, Кролевця, тісно співпрацював із німецькими економічними та охоронними структурами. У місті було організоване місцеве управління: назначений бургомістр, начальник поліції, завідуючий біржею праці. Шосткинські підприємства, з яких евакуювали основне обладнання, фактично не працювали.

Для контролю за переміщенням населення місцева поліція взяла на облік усіх жителів. У 1942 р. замість радянських паспортів було запроваджене тимчасове посвідчення особи. Введення нових документів – це додаткові механізми контролю за переміщенням населення.

Головним завданням окупаційної влади було забезпечити Вермахт продуктами харчування, тому питанням сільського господарства надавалося першочергове значення. У районі німці зберегли колгоспи, замінивши їх назву на «громадські господарства».