Головна — Музей — Художня композиція «Родинна пам’ять» — Фото родин

Фото родин

: Родини фотохудожників Карпова та Герасимова. Шостка, 1900-ті рр. (Шостка початку ХХ століття очима фотохудожника. – К., 2014) Верхній ряд, стоять: сестра Карпова Євдокія, її чоловік Петро Герасимов, Іван Карпов. Сидять: син Герасимова Полієвкт, дружина Карпова Марія, брат Микола та, мати Марія Єпіфанівна Карпови, дядько Іван Єпіфанович, син Герасимова Василь, внизу сидять з ляльками діти Миколи Карпова.

: Родина Віників. Шостка, 1910 р. Батько Олексій Максимович Віник був робітником порохового заводу у другому поколінні, рано помер від застуди, мав 8 дітей. На фото у центрі його дружина і мати родини – Марія Павлівна Віник. Стоять: Андрій, Герасим, Фекла. Сидять: Захар, Петро (з іграшкою), Олексій, Єфросинія та Антоніна. У 1935 р. був арештований Андрій, талановитий керівник оркестру духових інструментів клубу заводу № 9. У 1937 р. розстріляли – військового інтенданта Олексія. Нині у Шостці проживають нащадки родини Єфросинії.

: Родина Вербицьких. Фото початок 1900-х рр.

: Родина Вербицьких. Фото 1900-х рр. Сидять батько Василь Олексійович з дружиною Мариною і їх діти Агаф’я, Марія, Степан і Павло Фото передала Олександра Степанівна Вербицька, 1926 р.н, м. Шостка. У роки війни примусово вивезена в Німеччину, працювала у м. Дюссельдорф у приватному господарстві.

: Мати Івана Дударя – Тетяна Панкратівна (праворуч) зі своїми сестрами. Клишки, 1912 р.

: Петро Дудар зі своєю майбутньою дружиною Тетяною (праворуч) та односельцями. Фото зроблене після повернення Петра із Першої світової війни. Клишки, [1917] р.

: Петро Кузьмич Дудар – батько Івана Дударя. 1900-ті рр.

: Родина Івана Дударя (у центрі): батько Петро Кузьмич, мати Тетяна Панкратівна та старший брат – Григорій. Клишки, [1930] р.

: Дядько Івана Дударя – Кузьма Кузьмич Дудар зі своєю дружиною. Клишки, 1920-ті рр.

: Іван Дудар та його старший брат Григорій, Клишки, 1930-ті рр.

: Григорій Дудар – старший брат Івана, вчитель сільської школи у Клишках,1930-ті рр.

: Григорій Дудар (у центрі) святкує зі своїми друзями Новий 1939-й рік. Клишки, 1939 р.

: Зінаїда Журило на подвір’ї свого будинку в Івоті. Фото Семена Журила, 1930-ті рр. Ссылка на новость

: СЕМЕН та ЗІНАЇДА ЖУРИЛИ. [1928] р. Семен викладав у Івотській неповній середній школі фізику та математику. Зінаїда – біологію.

: Семен Журило з фотокамерою. Івот, 1930-ті рр.

: Шосткинський фотохудожник Іван Карпов (1879 – 1953) із дочкою Юлією під час її навчання в Одеському хіміко-фармацевтичному інституті. 1927 р. (Шостка початку ХХ століття очима фотохудожника. – К., 2014) Чоловік Юлії, військовий інженер Анатолій Кіктєв, був розстріляний 12.09.1937 р. Юлію арештували 6.10.1937 і як дружину «ворога народу» засудили до ув’язнення на 8 років. Немолодий Іван Карпов з дружиною доглядали за своєю трирічною онукою. Юлію звільнили достроково у 1944 р. Після повернення в Шостку працювала в рентгенлабораторії міськлікарні.

: Василь Герасимов – син фотохудожника Петра Герасимова і племінник Івана Карпова. За освітою біолог, закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського імператорського університету св. Володимира. Працював в системі народної освіти, на Шосткинському пороховому заводі. З 1932 р. працював у Московському зоологічному парку, Держпедвидаві Міністерства освіти РРФСР, науково-дослідному інституті музеєзнавства. (Шостка початку ХХ століття очима фотохудожника. – К., 2014)

: Петро Герасимов (1867- 1939) – перший фотомайстер у Шостці. Фото 1900-ті рр. (Шостка початку ХХ століття очима фотохудожника. – К., 2014)

: Ганна Ткач (Степаненко) стоїть праворуч зі своїми подругами. Шостка, 1941 р. У 1942 р. примусово вивезена на роботу до Німеччини. Працювала на паперовій фабриці у м. Ротенфурт. Після війни повернулася в Шостку.

: Тетяна Коновалова (Безугла) (праворуч сидить), Шостка, Капсуль, 1939 р. У роки війни разом із молоддю селища Капсульний була примусово вивезена на роботу до Німеччини. Працювала на військовий заводі в місті Зальцфедель (Саксонія-Ангальт). У 1945 р. повернулася додому в Шостку. З середини 1960-х змогла влаштуватися на Капсульний завод, працювала у цеху № 5.

: Тетяна Коновалова (Безугла), праворуч, зі своєю сестрою Катериною. Макове, 1930-ті рр.

: Пелагея Струк, 1924 р.н. село Івот. Фото 1940 р. У червні 1942 р. була депортована до Німеччини. Працювала на пороховому заводі фірми «Айбіа».. Після війни жила у Шостці.

: Дівчата із села Івот. Фото 1940 р. (Родинний архів Пелагеї Чубун)

: Іван Чубун під час строкової служби в Червоній армії, майбутній чоловік Пелагеї Струк. Фото Наманган, 1941 р. Родом із села Землянка Глухівського району. З 1938 р. працював на заводі № 9 у Шостці. З 1939 р. проходив строкову службу у Червоній армії. Потрапив у німецький полон. Після невдалої втечі був направлений у концтабір, де перебував до визволення, потім знову служба у Червоній армії до 1946 р.

: Павло Савельєв – заслужений майстер спорту СРСР, До війни – найкращий легкоатлет у забігах на 3000 м з бар’єрами. Почав свою спортивну кар’єру у Шостці, коли служив 171-му мотострілецькому полку 57-ї Харківської дивізії.

: Михайло Наумов, молодший командир і секретар парторганізації 23-го полку внутрішніх військ у Шостці. Фото 1931 р.

: Сестри Надія та Валентина Чернявські. Шостка, 1928 р. Надія стала дружиною Михайла Наумова. Валентина вийшла заміж за Сергія Петренка, інженера Шосткинського капсульного заводу № 53. (Архів М. Наумова)

: Михайло Наумов, курсант Гомельської школи хімічного захисту, та Надія Чернявська після реєстрації шлюбу. Шостка, 9 листопада 1932 р. У роки війни в 1941 р капітан прикордонних військ М. Наумов був поранений, потрапив в оточення в районі Сколе (Львівська обл.), майже 6 місяці пробирався до Шостки. З січня 1942 р. – боєць Есманського партизанського загону, командир групи, начальник штабу оперативної групи партизанських загонів Сумської області. У 1943‒1944 р. командир партизанського кавалерійського з’єднання. Герой Радянського Союзу (1944 р.).

: Друзі з Ображіївки: Степан Садовий (праворуч) та Іван Вареник (у центрі). Шостка, 1940 р. У роки війни примусово вивезені на роботу до порохового заводу у м. Бромберг. У липні 1942 р. зондеркоманда СД розстріляла їх батьків у Шостці. Після цього хлопці розпочали активно шкодити на виробництві, за що були арештовані та відбували покарання у концтаборах Штутгоф, Бухенвальд, Міттельбау-Дора, Берген-Бельзен. Після війни повернулися в Ображіївку.

: Родини інженерів заводу № 53: Олександра Лучека (ліворуч) та Миколи Піскуна (праворуч). Шостка, 1930-ті рр. Обоє в різний час обіймали посади головного інженера заводу, обоє були репресовані. Лучек розстріляний у 1938 р., Піскун у 1941 р. засуджений на 10 років позбавлення волі.

: Анастасія Пилипенко ліворуч, з братом Михайлом і сестрою Клавдією. 1936 р. Батько був репресований у 1937 р. за небажання вступати до колгоспу. У роки війни примусово вивезена до Німеччини. Працювала на металургійному підприємстві в м. Саарбрюкен (на кордоні з Францією). Після закінчення війни повернулася в рідне село Собичево. Працювала спочатку на лісозаготівлі, з 1960-х років у місцевому колгоспі.

: Родина Євгена Петренко (праворуч) – майбутнього Героя Радянського Союзу (1944 р.). Фото із родинного архіву Вербицьких, 1920-ті рр. У роки війни капітан, командир авіаескадрильї 20-го винищувального авіаполку 14-ї змішаної авіа дивізії ВПС Північного флоту.

: Віталій Оснач (ліворуч) – рідний брат сестер Тетяни, Пелагеї та Марії під час строкової служби у Червоній армії. Фото 1940 р. Учасник війни з Німеччиною. Політрук 56-ї окремої штрафної роти. 9.04.1943 р. нагороджений медаллю «За відвагу». Був тяжко поранений. Повернувся з війни без ноги. Проживав у м. Таганрог.

: Родина ОСНАЧІВ. Івот 1930-ті рр. Сидять: сусідка, мати Анастасія, син Віталій, батько Михайло. Стоять: дочки Марія, Тетяна та Пелагея. (Документаційний центр порохового заводу Лібенау; Мартін Ґузе) У роки війни Віталій був учасником бойових дій, повернувся з фронту інвалідом без ноги. Сестри Тетяна та Пелагея були примусово вивезені на роботу до Німеччини. Працювали на пороховому заводі фірми «Айбіа» поблизу сіл Штаєрберг та Лібенау. Тетяна померла від туберкульозу у липні 1945 р., похована у селі Бад Ребург. Пелагею, яка доглядала за Тетяною і повернулася на батьківщину пізніше, порівняно з іншими земляками, довгий час перевіряла фільтраційна комісія при НКВС-НКДБ, підозрюючи її в шпигунстві.

: Володимир. Німенський – гандболіст команди «Червоний спортінтерн» 1925- 1928 рр, фізрук школи № 4 1930-ті рр

: Ганна Сидоренко, переможниця першої республіканської спартакіади з легкої атлетики 1928 р.

: Лановенко (Коваленко) Олена, 1930-ті рр. У роки війни разом із старшою сестрою Марією (1923 р.н.) були примусово вивезені на роботу до Німеччини Працювали на пороховому заводі фірми «Динаміт Кельн АГ» у м. Гюзен (Саксонія-Ангальт). Марія загинула у 1944 р. під час вибуху на підприємстві. Ольга влітку 1945 р. повернулася до Шостки.

: Шосткинські лижники. 1920-ті рр. Ліворуч – Степан Хамський, організатор спортивного руху в Шостці.

: Павло Козлов – один із розробників вітчизняної технології основи кіноплівки, працював на «Малій кіноплівці» та підготовці до пуску шосткінської фабрики кіноплівки №6. З 1932 р. працює в Науково-дослідному кінофотоінституті в Москві, професор, директор.

: Родина інженера Володимира Беляєва (стоїть третій ліворуч). Шостка, 1940 р. Народився в багатодітній родині робітника Шосткинського Михайлівського порохового заводу. Після закінчення ФЗУ при заводі №9, деякий час працював майстром у цеху, продовжив навчання у Казанському хіміко-технологічному інституті. У 1936–1941 рр. начальник виробництва нітроклітковини на заводі № 9 у Шостці. У повоєнний час керував різними підприємствами та цілою галуззю з виробництва пороху в СРСР.