Репатріація

Пояснення та методичні рекомендації до теми «репатріація колишніх українських примусових робітників на батьківщину»

Інформація про організацію повернення колишніх примусових робітників із Німеччини в Україну детально викладена у першому розділі монографії Т. Пастушенко «В’їзд репатріантів до Києва заборонений». Повоєнне життя колишніх остарбайтерів та військовополонених в Україні».
Важливими загальноукраїнськими документами є два директивні листи з Управління при РНК СРСР у справах репатріації до уряду УРСР про організацію повернення колишніх радянських громадян на батьківщину і діяльність перевірочно-фільтраційних пунктів НКВС, а також таємна спільна директива НКВС-НКДБ УРСР про порядок перевірки та фільтрації за місцем проживання репатрійованих радянських громадян, які повертаються на батьківщину. Ці документи представлені  у файлі «документи до теми».

Документи до теми      Пояснення до ілюстративного матеріалу по темі
Як виглядали ці «фільтраційні справи» на репатріантів, можна побачити по фотокопіях справ на Гаркавенка і Зубкова, які зробив у Державному архіві Сумської області Мартін Ґузе.

Зразки особистих документів репатріантів: «посвідчення», паспорт, який так складно було отримати в повоєнний час, дають змогу проілюструвати розповідь про повернення і повоєнну адаптацію колишніх примусових робітників.

Інформацію про повернення репатріантів до Шостки подає стаття в районній газеті «Зоря» за 10 жовтня 1945 року.

Біографічні історії колишніх примусових робітників представлені в окремій папці. Тут є фотографії, документи, цитати з інтерв’ю та біографічні довідки на колишніх репатріантів.

Біографічні довідки_репатріація      Пояснення до ілюстративного матеріалу про_репатріантів      Уривки_з_інтерв’ю_про репатріацію
Представлений матеріал можна використовувати на уроці, присвяченому повоєнній відбудові економіки України. Про репатріантів можна говорити в контексті розповіді про зміни у соціальному складі радянського суспільства, і в контексті повоєнних сталінських репресій.
Більшість матеріалів, вміщених у цій папці, підходять для самостійного опрацювання школярами. Можна дати дітям самостійно уважно розглянути «посвідчення репатріантів» і знайти там приписи, які обмежують права і свободи громадянина.
На самостійне опрацювання можна дати почитати фільтраційні справи. Ну і звісно підготувати учням розповіді про повоєнні історії колишніх остарбайтерів.

Шкурат Надія Іванівна:

«А потом пошла уже на завод. Но на завод не приняли, а так на лесозавод, и на пилораму. Помогать там на пилораме, колоды тягать, качать. И года не поработала, и вдруг сокращение. Все остались старые рабочие, из сел пооставались, мужчины пожилые. А меня рассчитали, потому что я… не такая как надо. Я ж уже провинившаяся, я ж была в Германии. Меня первую и рассчитали. Ну что, а куда пойдешь жаловаться? Никуда. (… ) Никто у нас не спрашивал… А кому мы были нужны? Мы приехали как враги! Мы приехали как враги народа! А кому расскажешь? А что скажешь? А скажешь, то еще до того договоришься, что пойдешь туда… на север. Лучше молчи.»

Дейкало Анастасія Олексіївна:

Як звільнили нас, то дали нам умови дуже добрі. І проводжали, кидали на машину і консерви.. А до росіян як приїхали, то перлову крупу наварили… Кричать наші солдати: «Простітутки!» Я так плакала! Думаю, господи, я духом цього не знаю, а треба отримувати… Та хіба ж ми добровільно туди їхали?!  Насильно. Перенести прийшлось всякого. А додому вже приїхала з Німеччини, так тут на роботу нікуди не приймають. Ну поробила я в колгоспі років чотири. І не записували нас в колгосп, а робили так.

Чубун Пелагея Михайлівна:

Вот якби скрыла, пошла б на завод работать. Некоторые девчата не признались, шо были в Германии, так они пенсию получали по вредности. А я – в Германии была, растёпала. Так никуда, на торфоразработку.