Примусова праця у Третьому райху

Пояснення та методичні рекомендації до теми «Примусова праця в Третьому райху»

Історія примусових робітників із Шостки

На основі зібраних матеріалів ситуацію з використанням примусової праці шосткинців у Третьому райху можна реконструювати так. Шостка і околиці весь час окупації перебували у зоні військової адміністрації, тому вербуванням на роботу в Райх тут займалися тилові підрозділи Вермахту. Другий важливий момент полягає в тому, що факт розміщення радянських військових підприємств у Шостці впливав на розподіл робочої сили із цього регіону в Німеччині. Переважна більшість опитаних колишніх остарбайтерів потрапила працювати на підприємства важкої промисловості, металургійні і порохові заводи. Дослідження Мартіном Гузе історії нацистського порохового заводу поблизу його села Лібенау зрештою привело його в Шостку і завершилося створенням меморіально-освітнього комплексу «Родинна пам’ять».

Вивезення мешканців Шостки і навколишніх сіл до Німеччини розпочалося на початку квітня 1942 р. До початку серпня було вивезено 4 532 робітники: 2708 чоловіки та 1824 жінки (Див. фото і текст перекладу листа Головнокомандування сухопутних військ до Міністра райху з питань зброї та боєприпасів) . У своїх спогадах Олександра Коротка говорить, що її вивозили з Антонівки, Ямпільського району 19 серпня 1943 р. Тобто вербування у цьому регіоні робітників літом 1942 року не закінчилося і тривало аж до самого відступу німецької армії із Шостки. Цілком обґрунтованими є цифри депортованих в Німеччину, які подає НДК – 1815 із сіл та 6000 із міста Шостки.
Як уже говорилось, більшість шосткинців потрапило працювати на військові підприємства. Найбільш детально досліджена історія їх перебування на пороховому заводі фірми «Айбіа», який розташовувався у Нижній Саксонії в окрузі Нінбург між селами Лібенау та Штаєрберг. У листі Головнокомандування сухопутних військ від 8 серпня (див. текст документа) зазначається: «На цей завод Головнокомандуванням сухопутних військ було доставлено на роботу близько 700 росіян із Шостки. З гарячої їжі вони майже весь час отримують варену кормову ріпу або варене бадилля з ріпи. Окрім роботи на заводі, яку мусять виконувати росіяни, вони ще повинні кожного дня пішки йти 18 км з табору на завод, що при описаному вище харчуванні є надалі неможливим».

Подаємо коротку довідку про це підприємство. У 1939 році фірма Wolff & Co з м. Вальсроде розпочала будівництво порохового заводу між населеними пунктами Лібенау та Штайєрберг в окрузі Нінбург, який став одним з найбільших військових заводів у Третьому Рейху. З кінця літа 1941 року дочірня фірма «Айбіа» /„Eibia GmbH“/ запустила виробництво так званого «бездимного» пороху та порохової сировини для озброєння нацистської армії. На пороховому заводі Лібенау працювало порівняно небагато німців. Натомість тут нараховувалось понад 11 000 іноземних робітників. Більшість становили поляки, бельгійці, французи та люди з Радянського Союзу, головним чином, з України.

Як і всюди, задіяним установам та фірмам в Лібенау, що обслуговували нацистську армію (Wolff & Co., Eibia GmbH und Montan GmbH), було байдуже до життя східноєвропейців. Їх утримували впроголодь у жахливих умовах. До 1945 року на фабриці від фізичного виснаження померло понад 2 тисячі жінок та чоловіків. Крім того, у «виправно-трудовому» таборі Лібенау вмерли від хвороб, були замордовані та страчені ще принаймні 250 ув’язнених чоловіків. Більшість цих жертв поховані на заводському кладовищі у Гестербергу, яке на сьогодні має статус офіційного місця воєнних поховань.

Велика группа шосткинців потрапила також до Східноі Німеччини, зокрема, до Косвіга та Магдебурга. Їм присвячена книга Володимира Липського та Богдана Чалого «Люби меня при всякой доле» (Мінськ, 1989) та невелика експозиція в школі № 4.
Довгий час тема примусової праці робітників з СРСР у нацистській Німеччині не вивчалася і не була присутня у публічному просторі держави. Лише з кінця 1990-х років доля цивільного населення України під час нацистської окупації, депортація тисяч людей на примусову працю до Райху, ув’язнення у концтаборах та військовий полон, а також ресоціалізація репатріантів у радянському повоєнному суспільстві стала активно звучати у засобах масової інформації. Зібрані матеріали уперше на новому науковому та художньому рівні висвітлюють маловідомі історичні події Шосткинщини та «надають слово» групам населення, які до цього часу не знаходили належної уваги в українському суспільстві й лише в останні роки були включені до державної політики пам’яті.

Пояснення до ілюстративного матеріалу

Система примусової праці

Система примусової праці в нацистській Німеччині

Остарбайтери

Стаття із журналу_Український_тиждень Українці_в_Райху_

статистичний аналіз

Документи_до теми_депортація_до Райху

Пояснення до ілюстративного матеріалу_депортація в Райх

Біографічні довідки

Лист_фото_Олександри_Радченко

Пояснення до біографічного матеріалу

Спогади_Степана_Садового

Повні_тексти_інтервю_з колишніми примусовими робітниками