Гуторко Іван Васильович (1904–1938)

Народився 1904 році у  смт Щербинівка Дзержинської міської ради Донецької області, проживав у м. Шостка, українець, освіта вища, член ВКП(б), начальник 3-ї майстерні заводу № 53. Арештований  6.11.1937. Військовою колегією Верховного Суду СРСР і 11.04.1938 засуджений за “участь в антирадянській троцькістській терористичній організації” до вищої міри покарання. Розстріляний того ж дня в м. Київ. Реабілітований 9.05.1957 Військовою колегією Верховного Суду СРСР. Чоловік Імшенецької Н.П. (ГДА УСБУ в СО, спр. П-4556).

Гашников Степан Абрамович

(1921–2007) та Григорій 1910 р.н. – родом із с. Клишки. Григорій був сільським учителем. У 1941 р. потрапив у оточення, пішки дійшов до рідного села і так залишився на окупованій території. За це у 1943 р. був звинувачений радянською владою у дезертирстві, арештований і помер дорогою до місця ув’язнення. Іван після школи навчався у Кролевецькому художньому технікумі. Через стан здоров’я не був призваний до армії. У червні 1942 р. відправлений на роботу до Німеччини, на пороховий завод фірми «Айбіа». Після війни рік працював на Уралі. У 1946 р. повернувся у Клишки, продовжив навчання, все життя працював художником, головним художником на Кролевецькій фабриці ткацьких виробів. У 1949 р. одружився на Анні Сусол, має троє дітей. Через примусову працю у нацистській Німеччині Івана постійно переслідувало тавро «зрадника», був невиїзним. Звання Заслуженого художника України був удостоєний лише у 2000 р.