Репресії торкнулися всіх прошарків радянського суспільства, і жителі Шосткинщини не стали виключенням. Переслідувався кожний, хто якоюсь мірою не подобався владі, ізольовувалися всі, хто проявляв якесь невдоволення. При цьому в судових і позасудових розправах грубо нехтувалися норми Конституції, покликані охороняти права і свободи громадян, елементарні правила судочинства.
Найчастіше застосовувалася стаття 54-10 Кримінального кодексу УСРР 1927 року, яка передбачала покарання за пропаганду або агітацію, що містила заклик до повалення, підриву чи послаблення радянської влади. Поширеним було обвинувачення у наклепі на існуючу владу, ганьбленні її. Прикладом цього може бути справа Ахтирка Кузьми Федоровича, якого засудили до 4 років ув’язнення за те, що критикував радянську систему виборів до Верховної Ради СРСР.
Переслідуючи реальних та уявних своїх опонентів, радянська влада широко застосовувала систему сімейного заручництва. «Член сім’ї зрадника батьківщини» (рос. Член семьи изменника родины, скор. ЧСИР) таке формулювання застосовували в радянських законах до родичів репресованих, починаючи з Кримінального кодексу 1927 року. Достатньо було лише сімейної спорідненості, щоб арештували дружину, дітей, батьків. Спочатку ця норма закону стосувалася лише родичів військовослужбовців. Але практику сімейного заручництва широко застосовували під час переслідування селян, які не бажали вступати до колгоспів, виселяли за межі України цілими родинами. У 1935 році був ухвалений спеціальний закон «Про членів сім’ї зрадників батьківщини». Рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) від 5 липня 1937 року було додатково регламентовано заслання в табори на 5-8 років дружин зрадників батьківщини і троцькістів (див. детальніше Вронська Т. Еволюція сталінської репресивної політики стосовно родин «ворогів народу»).
Як дружина ворога народу відбула ув’язнення і заслання Олександра Лучек, дружина розстріляного головного інженера заводу № 53, Юлія Карпова, дочка відомого шосткинського фотохудожника Івана Карпова і дружина розстріляного інженера Анатолія Кіктєва. Серед матеріалів музею також є фотографії Катерини Павлюк, дружини розстріляного механіка заводу № 9 Олександра Павлюка, Марії Хоценко – дружини начальника лабораторії заводу № 9 Сергія Тимофєєва, Софії Нипод, яка була заміжня за Іваном Ниподом, начальником майстерні заводу № 9. Загалом було репресовано як “дружина зрадника батьківщини” 34 жительки Шостки.
Після нападу Німеччини на СРСР у шосткинському краї розпочалися арешти за наперед заготовленими списками „сумнівних” осіб, як правило раніше репресованих за політичними мотивами. У початковий період війни з усіх громадян, притягнутих до кримінальної відповідальності по лінії органів держбезпеки, третина осіб була заарештована як антирадянські елементи, чверть – як підозрілі особи. У роки воєнного лихоліття люди суворо каралося за будь-який „сумнів”, необережно висловлену думку про могутність та вишкіл ворожої армії, читання ворожих листівок, за розмови про тяжке матеріальне становище своїх сімей та про відсутність належної уваги до їх потреб збоку місцевої влади і т. п. Прикладом таких доль трагічних доль є біографії лікаря-терапевта Василя Павлюка, вчителя фізкультури Тимофія Севрюка, бухгалтера Федора Руденка.
Після закінчення війни в полі зору органів держбезпеки опинилися радянські громадяни, які перебували на окупованій території. У 1943 році був репресований житель села Івот Петро Маслов, брат Івана Дударя – Григорій. Його родина до цього часу так і не з’ясували причини арешту і де він загинув.
Як відомо, процес реабілітації жертв сталінізму розпочався у 1953 році, а в Україні, практично, – з 1956 року. Проходив він непослідовно, майже не торкаючись тих, хто був звинувачений у „націоналізмі”. До того ж, реабілітація одних супроводжувалася політичними репресіями стосовно інших. У Кримінальному кодексі 1960 року була стаття „62” („Антирадянська агітація і пропаганда”), яка давала підстави для політичних переслідувань.
17 квітня 1991 р. був прийнятий Закон УРСР „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, який активізував справу відновлення історичної справедливості. Закон передбачає реабілітацію громадян, які були покарані судами, іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, обмеження інших громадянських прав і свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного та релігійного характеру.
- Титульна сторінка іархівно-слідчої справи Ахтирко Кузьми Федоровича
- Вирок Кузьмі Ахтирку
- Федір Кирилович Янов (1873 -1938), старший конюх підприємства „Союз-трансбуд”. Арештований 20.04.1938, розстріляний 14.05.1938 у м. Чернігів.
- Шевчук Григорій Іванович, 1890 р.н., с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, проживав у м. Шостка. Арештований 2.05.1936, засуджений до позбавлення волі на 7 років.
- Fedir Rudenko, accountant of the Chemical Technology College. Sentenced to 10 years in prison for anti-Soviet nationalist propaganda.
- Avram Gashnikov, worker at the powder factory, leader of the Shostka revolutionary movement, with his daughter Antonina, photo 1918. Technician and builder of the department of capital construction of Plant No. 9. Arrested 12.11.1935, sentenced to 3 years of imprisonment.
- Mikhail Pihunov (right, seated) (188 – 1938), accused of participating in an anti-Soviet nationalist organization, shot on 13.04.1938.
- Olexandra Luchek (born 1907) with her husband Olexander (born 1904), chief engineer of Plant No. 53. Shot on May 16, 1938, for “belonging to a right-wing organization and espionage”
- Макар Корнійович Лифіренко з дружиною. Фото 1950-х рр. Народився 1908 р.н., с. Собич Шосткинського району, проживав у м. Шостка, шофер заводу № 53. Арештований 4.11.1937, а 28.12.1938 справу закрили.
- Maria Hotsenko, born in 1910, the wife of S. Timofeev. Sentenced on 16.02.1938 as a family member [wife] of an enemy of the people, imprisoned for 5 years.
- Ivan Nipod [Nipot] (1895 – 1937), chief of the 4th workshop of the first production of Plant No. 9. Shot “for participation in the counter-revolutionary right-wing Trotskyist sabotage organization”
- Sofia Nipod [Nipot], born in 1896, housewife, wife of Ivan Nipod. As a family member [wife] of an enemy of the people, imprisoned for five years in labor camps.
- Родина Василя Африкановича Павлюка (у центрі). Шостка, 1913 р. Лікар медпункту Шосткинської торфорозробки. Арештований 21.01.1941, засуджений до позбавлення волі на 8 років. Син – Олександр, механік 2-го виробництва заводу № 9, розстріляний 21.11.1937 в м. Київ. Невістка Катерина Федорівна Павлюк, як дружина «ворога народу», засуджена до 5 років ув’язнення
- Oleksandr Pavlyuk (1909–1937), mechanic of the 2nd production of Plant No. 9. Shot for participation in a counter-revolutionary organization.
- Зражевська Віра Кирилівна, 1905 р.н., м. Шостка, проживала в Дружківці Донецької області, українка, освіта середня, домогосподарка. Арештована 14.09.1937, і засуджена Особливою нарадою при НКВС СРСР 10.01.1938 як член сім’ї [дружина] ворога народу до ув’язнення на 8 років.
- Анатолій Антонович Кіктєв, дочка Ніна та дружина Юлія Іванівна Карпова 1936 р. Анатолій Розстріляний 12.09.1937 у м. Чернігів. Юлія арештована 6.10.1937 як дружина «ворога народу» і засуджена до ув’язнення на 8 років.
- Certificate of removal of conviction from Yulia Karpovia. 1951
- Certificate of arrest of Anatoly Kictyev. head of the assembly department of construction management at Shostka Powder Plant No. 9.
- Маслов Петро Якович, 1913 р.н., народився і проживав у с. Івот. У 1941-1943 рр. проживав під окупацією. Арештований 16.10.1943, засуджений до 15 років каторжних робіт
- Timofei Sevryuk (left), born in 1890, instructor in physical education. Arrested in July 1941, accused of spreading anti-Soviet propaganda. Two months later the case was closed.
- Віник [Веник] Олексій Олексійович (1905 – 1937), виконуючий обов’язки начальника військового складу в Полтаві. Звинувачений в ушкодженні боєприпасів та участі в контрреволюційній організації. Жодне обвинувачення не визнав. Розстріляний 6.10.1937 в м. Харків. Реабілітований у 1958 р. Воєнною Колегією Верховного суду СРСР.
- Титульна сторінка архівно-кримінальної справи Олексія Олексійовича Віника, начальника військового складу.
- Andriy Vinyk, born in 1896, Shostka, head of the wind orchestra of the club at Factory No. 9. Arrested 21.11.1935. On 5.04.1936, Chernihiv Regional Court sentenced him to 5 years’ imprisonment. Rehabilitated on 30.04.1992 by the prosecutor’s office of Sumy region.
- Довідка про викоання смертного вироку із архівно-кримінальної справи Олексія Олексійовича Віника, начальника військового складу. 1937 р.
- Сторінка протоколу допиту із архівно-кримінальної справи Олексія Олексійовича Віника, начальника військового складу. 1937 р.
- Анкета арештованого із архівно-кримінальної справи Олексія Олексійовича Віника, начальника військового складу. 1937 р.
- Обкладинка архівно-слідчої справи Андрія Андрійовича Віника, керівника духового оркестру будинку культури заводу № 9.
- Протокол допиту із архівно-слідчої справи Андрія Віника, керівника духового оркестру будинку культури Шосткинського порохового заводу № 9.
- Протокол допиту Костянтина Єгорова, майстра з виробництва пороху на Шосткинському заводі % 9, із архівно-слідчої справи. 1935 р.
- Протокол допиту із архівно-слідчої справи Лепского Файваса Залмановича, жителя Шостки, кладовщика фабрики. 1935 р.
- Анкета обвинуваченого Бабака Михайла Олексійовича, жителя Шостки, на час арешту пенсіонера. 1936 р.
- Перша сторінка вирок у справі жителів Шостки Андрія Віника, Костянтина Єгорова та Михайла Бабака. 1936 рік