Оснач сестри

У родині Михайла та Анастасії Оснач було четверо дітей: син Віталій 1918 р.н., доньки Тетяна 1922 р.н., Пелагея 1923 р.н. та Марія 1924 р. н.

У червні 1942 р. старших сестер, як і багато молоді з Івота, вивезли до Німеччини. Тетяна та Пелагея потрапили працювати на пороховий завод фірми «Айбія» поблизу сіл Штаєрберг та Лібенау. Тетяна, тяжко працюючи на пороховому заводі «Айбія» у 1943 р (через 9 місяців), захворіла на туберкульоз. Про це вона писала у своїх листах до батьків та молодшої сестри Марії. Останні свої дні Тетяна перебувала у санаторії для переміщених осіб в населеному пункті Бад Ребург. Померла 2 липня 1945 р.

Пелагея повернулася після війни наприкінці 1945 р. Спочатку її затримали у радянському фільтраційному таборі на території Німеччини, оскільки вона самостійно їхала до СРСР, а не організованою групою. Тому її запідозрили у шпіонажі та в тому, що вона добровільно поїхала до Німеччини. Незабаром до цього табору потрапив один італієць із колишніх працівників заводу у Штайєрберзі, який впізнав Пелагею і дав свідчення, що вона була примусовим працівником заводу. Тільки після цього її звільнили і вона повернулася додому. Але і тут в Шостці її багато років по війні неодноразово визивали до НКВС і проводили допити і перевірки. Про це свідчить фільтраційна справа на Пелагею Оснач, яка зараз зберігається в Сумському обласному архіві (ф. 7641, Oп 54, спр. 599). Із записів свідчень Пелагеї можна реконструювати події так. Тетяна до часу звільнення табору була дуже слабка і вже вмирала, але благала сестру не залишати її і спробувати будь-якими шляхами вивезти на батьківщину. «Хочу померти на порозі рідної хати», – плакала вона. Після того, як англійці звільнили табір, Пелагея залишилася з вмираючої сестрою, а не поїхала разом з усіма. «Англійці надали автомобіль для хворих. Я поїхала з нею у санаторій Бад Ребург, щоб бути поряд. Я працювала там до 02.07.1945 як медсестра. У нас була окрема кімната в лікарні. Таню лікували італійські лікарі під контролем англійських лікарів. Керівником санаторію тоді був серб, ім’я я не знаю. 2 липня 1945 року моя сестра померла, і я її там поховала. Після її смерті, через 4 дні мені надали автомобіль, щоб я могла поїхати у радянську окупаційну зону до збірного табору».

Після повернення в Івот Пелагея вийшла заміж за свого односельця Віктора Рагутька, та виїхала згодом до Кривого Рогу, де прожила все життя і повернулася на батьківщину тільки в старості. Пелагея Михайлівна Оснач (Денисенко) померла в 1976 році. У селі Івот мешкає дочка молодшої сестри Марії Надія Василівна Куриленко, яка допомогла реконструювати історію сестер Оснач.

Історія пошуку. Дослідник історії порохового заводу фірми «Айбіа» Мартін Гузе у 2009 р. працював у Державному архіві Сумської області, де його увагу привернули дві поштові картки 1943 р. Тетяни Оснач до батьків та сестри Марії, потім йому вдалося ознайомитися з фільтраційною справою Пелагеї Оснач. У 2010 р. він знайшов у книзі реєстрації поховань кладовища селища Бад Ребург прізвище Тетяни Оснач (Osnatz). Паралельно велися пошуки родичів сестер Оснач у селі Івот. У 2011 році під час проведення наукової зустрічі українських, білоруських та німецьких істориків на кладовищі Бад Ребург дослідники відшукали могилу Тетяни Оснач.