ПЕЛАГЕЯ ЧУБУН (СТРУК) (1923–2014). Народилася в селі Івот. У 1939 р. закінчила неповну середню школу. Фото її випускного класу з учителями та учнями є центральним експонатом музею «Родинна пам’ять». Ця фотографія дивом вціліла під час каральної акції німецьких військ у березні 1943 р., коли було вбито понад 300 мешканців села, спалено багато будинків, у тому числі і хату Пелагеї.
Сама Пелагея під час нацистської окупації 2 червня 1942 р. була вивезена на примусову працю на німецький пороховий завод поблизу сіл Штаєрберг та Лібенау. Життя в таборі остарбайтерів та праця на заводі була важкою і виснажливою. Пелагея працювала по 10 годин кожного дня, окрім неділі. Її завданням було різати порох. Робітники отримували їжу протягом дня лише раз, щоденний раціон складався з бурякового супу, шматочка хліба й масла.
Пелагея Струк після повернення з Німеччини в серпні 1945 р пішла працювати разом з батьками в колгосп села Івот «Прогрес», у польову бригаду – серпами жали ячмінь по кутах поля, там де не захоплював комбайн. Її рідні сестри працювали в Шостці, умовили влаштуватися на роботу в місті, щоб вона могла отримувати зарплату і нормально одягнутися, тому що в колгоспі грошей не платили, а все майно родини згоріло під час каральної акції німецьких військових в окупацію. Пелагея влаштувалася на Шосткинське торфопідприємство. Тут вона в 1946 році познайомилася зі своїм чоловіком Іваном Андрійовичем Чубуном, коли він також прийшов працювати на торфопідприємство після демобілізації. У цьому ж році вони одружилися. У подружжя народилося п’ятеро дітей – Леонід (1947 р.н.), Олександр (1949 р.н.) Петро (1951 р.н.) та дві дочки: Ніна (1953 р.н.) і Тетяна (1962 р.н.). У 2011 році Пелагея отримала почесне звання «Мати-героїня». Коли діти підросли, Пелагея Михайлівна пішла працювати продавцем, касиром кінотеатру, соціальним працівником у відділі соціального забезпечення Шосткинського міськвиконкому. Турбота про велику родину та робота не завадили Пелагеї Михайлівні реалізувати свої творчі нахили. Вона залюбки вишивала та багато років співала у фольклорному колективі.
- Пелагея Струк, 1924 р.н. село Івот. Фото 1940 р. У червні 1942 р. була депортована до Німеччини. Працювала на пороховому заводі фірми «Айбіа».. Після війни жила у Шостці.
- Випуск учнів неповної середньої школи с. Івот, 1939 р. Пелагея 9-та у другому ряду
- Пелагея Чубун (Струк) (у центрі) зі своїми подругами Мрією Тимошенко (зліва) та Валентиною Сердюк (справа) у таборі порохового заводу фірми «Айбіа». Штаєрберг, 1942 р.
- Дівчата-остарбайтерки в таборі Штаєрберг, після звільнення, травень 1945 р.
- Пелагея Струк, 1945-1946 р.р.
- Пелагея з чоловіком Іваном Чубуном, 1947 р
- Іван Чубун під час строкової служби в Червоній армії, майбутній чоловік Пелагеї Струк. Фото Наманган, 1941 р. Родом із села Землянка Глухівського району. З 1938 р. працював на заводі № 9 у Шостці. З 1939 р. проходив строкову службу у Червоній армії. Потрапив у німецький полон. Після невдалої втечі був направлений у концтабір, де перебував до визволення, потім знову служба у Червоній армії до 1946 р.
- Виступає народний хор, в якому співала Пелагея Чубун, під час лижного свята в Лазарівці. 1980-ті роки
- Пелагея Михайлівна на порозі своєї хати в Лазарівці. Квітень 2012 р. Фото М.Кокшайкін
- Пелагея Чубун. 2012 р. (Фото М. Кокшайкін)
- Микола Кокшайкін та Тетяна Пастушенко після інтерв’ю з Пелагеєю Чубун. Лазарівка, липень 2013 р.
- Школярі Шосткинської гімназії під час відвідування Пелагеї Чубун. 2013 р.
- Директор гімназії Юлія Мороз разом зі своїми учнями прийшли привітати Пелагею Михайлівну з 90-річчям. Фото: С. Роговець
- Старший науковий співробітник Шосткинського краєзнавчого музею Микола Кокшайкін передає вітання з 90-річним ювілеєм від українських та німецьких партнерів. 10 жовтня 2013 р.